Архітектура терапевтичних басейнів для людей з особливими потребами. День 1

Мінус 70% власної ваги

Архімед описав закон, який пояснює поведінку тіл у воді.

Коли людина занурюється у воду по груди, її тіло фактично втрачає до 70 % власної ваги — завдяки дії виштовхувальної сили.

Для більшості людей це просто фізика зі шкільної програми.

Але для людини з порушеннями руху це може означати можливість зробити рух, який на суші майже неможливий.

У воді різко зменшується навантаження на суглоби і хребет. Тіло отримує додаткову підтримку, а опір води дозволяє тренувати м’язи без ризику перевантаження.

Саме тому водна терапія широко використовується у роботі з людьми з ДЦП, після травм опорно-рухового апарату або при неврологічних порушеннях.

Систематичний огляд Cochrane під керівництвом датської дослідниці Ельсе Марі Бартельс (2016), у якому було проаналізовано понад десяток клінічних досліджень, показав: водні вправи при захворюваннях суглобів можуть зменшувати біль і покращувати фізичну функцію пацієнтів.

Але ефективність терапії залежить не лише від фізичних властивостей води.

На результат впливає багато факторів — стан людини, програма терапії, робота фахівців. Але важливу роль відіграє і сам простір.

Якщо середовище викликає тривогу або сенсорне перевантаження, терапевтичний ефект знижується. Саме тому дослідження на перетині нейронауки, психології середовища та архітектури звертають увагу на зв’язок між характеристиками простору та реакціями людини.

Тому терапевтичні басейни мають іншу просторову логіку.

Зазвичай це більш камерні простори без великих відкритих об’ємів. Тут зменшують візуальний шум, уникають різких контрастів світла, агресивних кольорів і надмірної акустики.

Для прикладу такого підходу можна відокремити декілька об’єктів, зокрема будівлю Therapeutic Pool у Boudevilliers (Швейцарія), спроєктовану архітектурним бюро meier + associés architectes, National Rehabilitation Hospital у Dún Laoghaire (Ірландія), де терапевтичний басейн є частиною структури реабілітаційного центру разом із залами фізіотерапії та просторами відновлення пацієнтів, а також Hydrotherapy Pool for Pioneering Care Partnership, спроєктований архітекторами P+HS Architects.

Ці приклади показують, що терапевтичний басейн поступово формується як окремий тип архітектурного простору — як у складі медичних центрів, так і в громадських комплексах водної інфраструктури.

Фото: Martin Schubert / ArchDaily

Vandhalla – Egmont Rehabilitation Centre, Данія

Архітектори: Cubo Arkitekter + FORCE4 Architects